Як лікується асцит у кішок: медикаментозні та народні засоби
Зміст
Водянка очеревини у котів - несамостійне захворювання, як помилково вважають багато хто. Вона є наслідком розвитку певної патології, від якої страждає тварина.
Це хронічна патологія, що є скупченням вільної рідини в черевній порожнині, кількість якої в кілька разів перевищує норму. Водянка черевної порожнини пов`язана з порушенням резорбції перитонеальної рідини у кров. Небезпека цього захворювання для кішок у тому, що без лікування вони довго не живуть.
Водянка очеревини у котів - несамостійне захворювання, як помилково вважають багато хто. Вона є наслідком розвитку певної патології, від якої страждає тварина.
Це хронічна патологія, що є скупченням вільної рідини в черевній порожнині, кількість якої в кілька разів перевищує норму. Водянка черевної порожнини пов`язана з порушенням резорбції перитонеальної рідини у кров. Небезпека цього захворювання для кішок у тому, що без лікування вони довго не живуть.
Основні причини
Слід пам`ятати, що найбільше схильні до асциту тварини, яких ніколи не випускають на вулицю. Як зазначалося, асцит – це ускладнення серйозного захворювання внутрішніх органів. Скупчення рідини можуть спричинити такі патології:
- захворювання серця;
- ниркова недостатність;
- порушення білкового чи водно-сольового обміну в організмі;
- патології печінки (цироз, холангіогепатит);
- збільшення концентрату натрію внаслідок надмірно солоної їжі або недорогих кормів;
- патології судин, порушення кровообігу та внутрішні кровотечі;
- гепатит;
- зайва вага та малорухливий спосіб життя;
- знижений імунітет;
- розрив сечового міхура;
- туберкульоз;
- перитоніт;
- захворювання ендокринної системи;
- онкологічне захворювання;
- цукровий діабет;
- зниження рівня білка альбуміну, що синтезується печінкою;
- наявність інфекцій (паразити, грибки);
- нефротичний синдром;
- травма тварини (падіння з висоти).
Всі ці захворювання сприяють накопиченню рідини в черевній порожнині тварини, що несе велику загрозу для її життя.
Чи можна вилікувати захворювання?
Асцит вилікуємо. Однак дуже важливо своєчасно виявити перші симптоми патології, негайно звернутися до фахівця та точно діагностувати причину захворювання. Головною особливістю асциту у кішок є його швидкий розвиток: об`єм рідини може збільшуватися до двох літрів рідини за добу. Для будь-якого живого організму наявність у ньому внутрішньочеревної рідини – це норма, але при водянці її накопичується дуже багато. Такий стан спричиняє зайві проблеми, пов`язані з сильним здавлюванням внутрішніх органів та порушенням їх діяльності.
Таким чином, швидке збільшення черевної порожнини кота є свідченням асциту, що розвивається.
Симптоми асциту
Кожен господар кішки повинен мати на увазі, що на самому початку розвитку асциту рідина в черевній порожнині тварини накопичується поступово. Тому важливо вчасно помітити перші симптоми патології, оскільки сильно виражені ознаки з`являються тільки тоді, коли накопичується велика кількість рідини. Розпізнати симптоми асциту можна як за видимими змінами кішки, так і її поведінкою.
Важливо! Якщо у вихованця ослаблений імунітет або він страждає на небезпечну патологію, черевна водянка розвивається за кілька діб.
Основні ознаки асциту:
- помітне збільшення живота: боки витягуються і змінюються при активності кішки;
- на дотик черевна порожнина туга і здута;
- якщо натиснути на живіт, можна відчути як рідина всередині його рухається (флюктуація);
- коли тварина встає на задні лапи, зовні її живіт набуває грушоподібної форми, так як вся рідина переходить вниз;
- при поверненні кішки у звичайне положення (на лапах), черево знову округляється і надмається;
- тьмяний шерстий покрив тварини стає скуйовдженим;
- слизові оболонки набувають жовтяничного відтінку;
- набряки промежини, кінцівок, вух (у підставі), під грудьми.
За всіма цими симптомами легко відрізнити просте переїдання та здуття з розвитком черевної водянки.
Існує ще кілька ознак, за якими можна визначити асцит у вихованця: підвищення температури тіла, поганий апетит, запор, діарея, блювання, млявий стан, швидка стомлюваність, сонливість. Тварина може відчути різку слабкість, утруднення дихання та задишку через сильне здавлювання легенів черевною порожниною. При занедбаному захворюванні тварина відчуває сильні болі та надмірне занепокоєння.
Перелік ознак залежатиме від тяжкості перебігу патології та швидкості накопичення рідини в животі кішки.
Важливу пам`ятати, що головну небезпеку становить асцит, причиною якого стали серцеві патології. Тварина може померти. Тому, помітивши хоча б один із перерахованих симптомів, потрібно негайно відвезти вихованця до ветеринарної клініки.
Діагностика
Щоб вибрати правильне лікування для вихованця, необхідно вчасно провести діагностику. Симптоми черевної водянки мають схожість із ознаками іншої хвороби. Тому, щоб відрізнити асцит від, наприклад, перитоніту, слід провести обстеження тварини.
Фахівці керуються спеціальною класифікацією, що вказує на кількість рідини в черевній порожнині тварини. Обстеження включає:
- консультацію ветеринара, на якій буде задано низку питань та проведено пальпацію;
- знімок;
- аналізи сечі та крові;
- лабораторне дослідження;
- аналіз клінічних симптомів;
- УЗД черевної порожнини та грудної клітки;
- біопсія (при необхідності).
Таким чином, диференціальна діагностика необхідна для визначення показників болю, температури тіла та результатів аналізів рідини. Це допоможе виявити основну патологію та впоратися з асцитом остаточно. Якщо цього не зробити, рідина в черевній порожнині тварини накопичуватиметься при кожному рецидиві патології навіть після лікарської терапії.
Медикаментозне лікування
Лікування асциту полягає у підвищенні імунітету організму тварини та полегшенні симптомів основної патології. Після повного обстеження, отримання результатів аналізів та постановки діагнозу, призначається лікування основного захворювання. Крім того, ветеринар може призначити:
- Сечогінні препарати (для зниження кількості рідини).
- Вітаміни та мінерали.
- Медикаменти, що благотворно впливають на роботу нирок та печінки.
- Антибіотики за наявності в організмі тваринного інфекції.
- Хлористий кальцій (внутрішньовенний розчин, що допомагає зміцнити стінки кровоносних судин).
- Пункція (прокол черевної стінки, необхідна виведення рідини).
Слід пам`ятати, що не можна самостійно призначати кішці дозу сечогінних препаратів. Це повинен робити лише фахівець, тому що їх безконтрольне застосування сприяє виведенню з організму разом із сечею великої кількості калію. Таке лікування лише погіршить стан вихованця, а не вилікує його.
При правильному та своєчасному лікуванні прогноз асциту цілком сприятливий. Найважливіше — не ігнорувати зміни та не займатися самолікуванням, а показати кішку ветеринару.
Народні засоби
Трапляється так, що у господаря тварини просто немає можливості звернутися до ветеринарної клініки, а стан кота помітно погіршується. У такій ситуації врятувати тварину допоможе народна медицина. Існує один дуже дієвий рецепт: потрібно заварити в окропі сухе листя берези (1:10), додати 1 год. л. на 1 склянку води. Залишити відвар відстоюватися на 5-6 годин. Напувати тварину готовим засобом 2 рази на добу. Але цей відвар здатний лише полегшити прояви асциту.
Лікувати асцит у кішок у домашніх умовах дуже ризиковано, адже навіть відвари, приготовлені без дотримання точних пропорцій, можуть лише посилити ситуацію. А лікарські препарати, куплені в аптеці (Фуросемід, наприклад), вже забрали величезну кількість життів не лише кішок, а й інших тварин.
При першій нагоді необхідно звернутися до ветеринара, який не тільки допоможе зберегти життя коту, але порадить правильне харчування та розповість, як не допускати розвитку черевної водянки.
Дієта
Кішці рекомендується спеціальна дієта, головною метою якої є обмеження прийому рідини. У меню тварини має переважати багата білками їжа: риба, м`ясо, птиця, молочні продукти. Сіль слід обмежити. Харчування обов`язково має бути збалансованим по вуглеводам, вітамінам та мінералам.
Якщо говорити про профілактику асциту у кішок, то вона дуже проста: регулярні огляди у ветеринара на наявність можливих патологій. При виявленні захворювання – своєчасне лікування та постійний контроль за раціоном тварини.